Таємниця за сімома замками – автомобільне королівство Хассанала Болкіаха
Італійська марка з Маранелло завжди асоціювалася з ексклюзивністю, високою швидкістю та обмеженими тиражами. Проте існує людина, чиї фінансові можливості дозволили не просто купувати серійні суперкари, а замовляти унікальні автомобілі, створені в єдиному екземплярі. Найбільша приватна колекція автомобілів Ferrari у світі належить 29-му султану Брунею – Хассаналу Болкіаху та його брату принцу Джефрі. За різними оцінками експертів та аналітиків, які досліджували закриті ангари в Бандар-Сері-Бегавані, у період розквіту колекції кількість італійських скакунів там перевищувала 450 одиниць.
Ці машини ніколи не з’являлися на публічних автосалонах або офіційних заходах Ferrari. Більшість із них були спроектовані та побудовані у повній таємниці завдяки тісній співпраці між королівською родиною Брунею, керівництвом Ferrari та культовим італійським ательє Pininfarina. Султан витрачав сотні мільйонів доларів не просто на дорогі іграшки, а на створення абсолютно нових кузовів та типів авто, яких ніколи не було в офіційному каталозі бренду.
Унікальні модифікації та секретні проєкти Pininfarina
Найбільшу цінність у цьому зібранні становлять так звані спецпроєкти. Коли звичайні мільярдери стояли в чергах за стандартними моделями, султан Брунею купував унікальні інженерні рішення. Серед найвідоміших ексклюзивів, інформація про які все ж потрапила в автомобільні медіа, виділяються кілька унікальних сімейств суперкарів.
- Ferrari 456 GT Venice – повноцінний п’ятидверний універсал на базі передньомоторного купе 456 GT. Султан замовив сім таких машин, кожна з яких коштувала близько 1.5 мільйона доларів. Ательє Pininfarina повністю переробило задню частину кузова, подовжило колісну базу та додало пасажирські двері. Шість авто вирушили до Брунею, а одне залишилося в Європі.
- Ferrari F90 – суперкар, побудований у 1988 році на шасі легендарної Testarossa. Над дизайном працював Енріко Фуміа. Всього було створено шість екземплярів із повністю оригінальним футуристичним кузовом та знімним дахом. Сама компанія Ferrari офіційно підтвердила існування цього проєкту лише у 2005 році.
- Ferrari FX – середньомоторний суперкар, розроблений у 1995 році на базі моделі 512 M. Головною технічною особливістю стала секвентальна семиступінчаста коробка передач від компанії Prodrive, яка управлялася кнопками на кермі – задовго до того, як робототизовані трансмісії стали масовими. Султан замовив сім одиниць, але фінансова криза завадила викупити останню машину.
- Ferrari Mythos – концепт-кар 1989 року, який спочатку створювався як шоу-кар без права продажу. Проте для Хассанала Болкіаха було зроблено виняток, і Pininfarina побудувала два повністю функціональних екземпляри на базі Testarossa.
Масштаби замовлень та технічні особливості автопарку
Окрім штучних концептів, султан Брунею масово скуповував флагманські суперкари марки. У його гаражах знаходилися десятки одиниць Ferrari F40, F50 та Enzo. Причому купувалися вони не по одній штуці, а партіями. Наприклад, для колекції було придбано кілька екземплярів F40 у різних кольорах кузова та з унікальним оздобленням салону, хоча завод офіційно випускав цю модель виключно в червоному кольорі Rosso Corsa та з гоночними сидіннями без зайвого комфорту.
Окремий напрямок складали модифікації з правим розташуванням керма. Оскільки в Брунеї лівосторонній рух, італійським інженерам доводилося повністю переробляти рульове управління, кліматичні системи та моторні щити для суперкарів, які спочатку взагалі не проектувалися під праве кермо. Це подвоювало або потроювало фінальну вартість кожного автомобіля.
Сучасний стан колекції та проблеми збереження
Доля цього унікального автомобільного зібрання наразі залишається трагічною. Наприкінці 1990-х років Бруней постраждав від азійської фінансової кризи, а діяльність принца Джефрі, який відповідав за фінанси та більшість автомобільних замовлень, призвела до судових розглядів та заморожування активів. Фінансування величезного комплексу гаражів було практично припинено.
За свідченнями нечисленних технічних фахівців, яким вдалося побувати на об’єктах у 2000-х роках, значна частина автомобілів прийшла в непридатність через тропічний клімат. Висока вологість, постійна спека та відсутність обслуговування призвели до руйнування шкіряного оздоблення салонів, корозії та виходу з ладу складної електроніки. Лише невелика кількість автомобілів, які знаходилися в окремому ангарі з кондиціонерами, зберегла колекційний стан. Час від часу окремі екземпляри Ferrari з брунейським корінням з’являються на закритих європейських аукціонах, викликаючи ажіотаж серед колекціонерів, адже ці машини мають мінімальний пробіг, але потребують повної та ретельної реставрації.
0 Коментарів