Нова загроза для низькоорбітальних супутників
Китайські військові інженери з Північно-західного інституту ядерних технологій у Сіані оголосили про успішне проєктування та лабораторне тестування компактної надпотужної мікрохвильової системи радіоелектронного придушення під кодовою назвою TPG1000Cs. Головною особливістю цієї установки є її здатність генерувати спрямоване випромінювання потужністю до 100 ГВт. Основним призначенням комплексу названо виведення з ладу електроніки космічних апаратів, що знаходяться на низькій навколоземній орбіті (LEO), де розгорнуто глобальне сузір’я супутників зв’язку Starlink.
Дослідники опублікували результати своєї роботи у спеціалізованому науковому виданні High Power Laser and Particle Beams. Розробка такої системи відображає стурбованість військового керівництва КНР масштабами та можливостями використання комерційних супутникових мереж у сучасних військових конфліктах. Традиційні засоби кінетичного знищення, такі як протисупутникові ракети, створюють величезну кількість небезпечного космічного сміття, що загрожує власним космічним апаратам Китаю. Саме тому фокус уваги змістився на технології спрямованої енергії, які нейтралізують ціль без її фізичного руйнування.
Технічні особливості та мобільність комплексу TPG1000Cs
На відміну від стаціонарних радарних систем або громіздких комплексів протиповітряної оборони, нова китайська мікрохвильова гармата відрізняється відносною компактністю. Завдяки оптимізації архітектури генератора імпульсів та використанню нових надпровідних матеріалів, інженерам вдалося знизити вагу основної випромінювальної установки до кількох тонн. Це дозволяє монтувати комплекс на мобільні автомобільні платформи або залізничні шасі, забезпечуючи швидке переміщення та маскування в разі потенційної загрози відповідного удару.
Для генерації електромагнітного імпульсу такої високої щільності використовується каскад високочастотних резонаторів. Система здатна працювати у двох основних режимах – коротких руйнівних спалахів та тривалого фокусованого сканування орбітальних секторів. Під час тривалого випромінювання антена утримує промінь на рухомому супутнику, поступово розігріваючи та перевантажуючи його внутрішні плати керування, сенсори та приймачі сигналу.
Механізм ураження супутникових платформ
Коли спрямований мікрохвильовий промінь досягає супутника на висоті від 300 до 600 кілометрів, виникає ефект наведеної напруги. Навіть за наявності базового екранування від сонячної радіації та космічного випромінювання, тонкі мікросхеми та напівпровідникові компоненти комерційних апаратів не здатні витримати щільність енергії, яку генерує TPG1000Cs. Хвиля проникає крізь технологічні отвори, сонячні панелі та антени фідерних ліній зв’язку.
- Миттєве засліплення. Вхідні каскади підсилювачів супутникових антен повністю вигорають, унеможливлюючи приймання та передачу даних користувачам на Землі.
- Збій бортового комп’ютера. Наведена напруга викликає критичні помилки в оперативній пам’яті, що призводить до перезавантаження або повної втрати керування орієнтацією апарата.
- Деградація сонячних батарей. Потужне мікрохвильове поле може викликати локальні пробої в ланцюгах живлення, блокуючи надходження енергії від сонячних панелей до акумуляторів.
У результаті супутник перетворюється на некерований шматок металу, який за кілька місяців або років природним чином зійде з орбіти та згорить у щільних шарах атмосфери. При цьому інші апарати в сузір’ї не зазнають механічних пошкоджень від уламків, що мінімізує політичні ризики та звинувачення у забрудненні навколоземного простору.
Стратегічне значення для орбітального протистояння
Сузір’я Starlink від компанії SpaceX зараз налічує тисячі активних апаратів, що робить його практично невразливим для стандартних видів озброєння. Втрата навіть кількох десятків супутників не здатна порушити цілісність мережі, оскільки система автоматично перенаправляє трафік через сусідні вузли. Проте використання широкосмугових мікрохвильових комплексів змінює правила гри. Комплекс типу TPG1000Cs здатний накривати випромінюванням цілі сектори орбіти, нейтралізуючи групові кластери супутників під час їх проходження над певною територією.
Китайські аналітики наголошують, що розробка є виключно оборонним інструментом стримування. Мобільність системи та можливість її швидкого розгортання в прибережних або прикордонних районах дозволяють створити закриті зони, над якими супутникова розвідка та зв’язок потенційного супротивника будуть неефективними. Наразі інженери працюють над подальшим збільшенням частоти повторення імпульсів та вдосконаленням систем цифрового наведення антени на динамічні цілі.
0 Коментарів